Азбест широко використовувався у Європі у 60-70-х роках минулого століття – в будівельному секторі та промисловості для протипожежного захисту, тепло- та звукоізоляції. У 70-х роках Європа зрозуміла шкоду від азбесту і почала відмовлятися від нього. В Україні ж азбестовмісні вироби застосовували у будівництві ще донедавна.
Чим небезпечний азбест
Перелік товарів із вмістом хризотил-азбесту включає близько 3000 найменувань. Оскільки азбест доволі міцний та тривкий, то його широко застосовували не лише у будівництві, а і в автомобільному виробництві, при виготовленні та ізоляції труб, для укріплення стель та підлоги, покрівлі, та навіть для оздоблювальних матеріалів. У період «азбестового розквіту» цей матеріал був навіть у складі побутового господарського начиння. Проте найширше хризотил-азбест використовувався при виготовленні шиферу, яким в Україні донедавна покривали дахи будинків чи робили з нього паркани або господарські споруди. Цей канцерогенний матеріал здобув популярність завдяки дешевизні і доступності.
Шкідливі не самі вироби з азбесту, а дрібні уламки та пил, який утворюється при його руйнуванні. Волокна азбесту руйнуються і наносять шкоду людям, які вдихають дрібні голчасті часточки. Саме тому будь-які роботи з азбестовмісними виробами та матеріалами проводяться із застосуванням захисного одягу та спеціального захисту для органів дихання.
Як країни відмовилися від азбесту
Першою у Європі від використання азбесту відмовилася Данія у 1972 році. У 2000 році заборона на азбест діяла у 35 країнах, у 2013 році часткова або повна заборона азбесту була введена у 67 країнах. Використання усіх видів азбесту заборонила Австралія, Японія, Ізраїль, Туреччина, США, Південна Корея тощо.
Виявилося, що без нього можна обходитися, існує безліч альтернатив і замінників, які ані міцністю, ані іншими характеристиками не поступаються виробам із азбесту і при цьому не становлять небезпеки для здоров’я людей. Наприклад, металочерепиця цілком замінює вироби з азбесту.
Азбест в Україні
У 2022 році Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт №4142 про громадське здоров’я, який, зокрема, передбачає заборону використання азбесту в будівництві. Та нам ще потрібно зробити чимало кроків, аби виконати зобов’язання щодо гармонізації національного законодавства з європейським. Зокрема, маємо напрацювати правила управління азбестовмісними відходами.
Вважається, що понад 70% дахів житлових і громадських будівель в Україні досі покриті хвилястими азбестоцементними плитами, які на 10-15% складаються з хризотилового азбесту.
Зараз в Україні азбестовмісні відходи захоронюють на полігонах разом із побутовими відходами, які пересипають шаром ґрунту, щоб уникнути розпилювання дрібних часток. Хоча, згідно із Європейськими практиками, для них має існувати окрема процедура захоронення, в ідеалі – окремі полігони, або спеціально відведені ділянки на полігонах, а самі ж азбестовмісні відходи мають транспортуватися лише у запакованому вигляді.
Українське законодавство у сфері управління відходами поступово оновлюється і ми вже маємо новий Національний перелік, яким передбачено 20 груп та 895 видів відходів. У новому Національному переліку як класи відходів, так і термінологія відповідають вимогам ЄС. Відмінність українського класифікатора від європейського полягає хіба що у наявності групи “Відходи, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків». Серед відходів руйнувань є і азбестовмісні відходи, які потребують особливого підходу, як при демонтажі, так і при захороненні, аби мінімізувати їхній вплив на здоров’я людей та довкілля.
Коли йдеться про плановий демонтаж чи знесення існуючої будівлі, то, наприклад, у ЄС існують правила, згідно з якими, спочатку визначається, чи є там азбестовмісні матеріали і вироби, скільки їх, а потім їх піддають особливій процедурі демонтажу, транспортування та видалення. У випадку із відходами руйнувань, під завалами будівель і споруд опиняється все що завгодно, у тому числі і азбестовмісні відходи, нерідко пошкоджені, що робить усі ці відходи забрудненими і небезпечними для переробки.
Тож управління азбестовмісними відходами у складі відходів руйнувань потребує особливих підходів. Аби напрацювати ці підходи, маємо використати кращі європейські практики, такі, як скринінг та оцінка ризиків, лабораторний аналіз та плани поводження з азбестом, роботи з ліквідації наслідків та верифікація, транспортування та захоронення. Нам потрібно запровадити систему вимірювання та інтерпретації даних та напрацювати методології оцінки ризиків, визначити специфікацію обладнання, яке буде використовуватися у роботі з такими відходами, виробити правила транспортування та захоронення азбестовмісних відходів і розробити механізми контролю та моніторингу з боку органів влади.
Наразі Мінідовкілля спільно з міжнародними та національними експертами напрацьовує правила управління азбестовмісними відходами та відходами, забрудненими азбестом. Розробляється карта розміщення таких відходів, напрацьовуються плани поводження з ними, правила верифікації, транспортування та захоронення, а також механізми контролю та моніторингу з боку органів влади.
