В Україні типи екологічного маркування визначені відповідно до стандартів серії ДСТУ ISO 14020, що застосовуються в національній системі стандартизації як ідентичні еквівалентним міжнародним стандартам ISO. За цими нормативними документами екологічне маркування поділяють на два основних типи для:
а) позначення певної екологічної характеристики продукції (ІІ тип);
б) визначення та підтвердження переваг об’єкта маркування щодо його впливів на стан довкілля і здоров’я людини (І тип).
ІІ тип екологічного маркування інформує про певну характеристику, пов’язану з впливами на довкілля, яка може бути корисною для експлуатації, обслуговування, ремонту чи утилізації.
Маркування ІІ типу належить до самодекларацій, тобто заяв, що не потребують додаткового незалежного оцінювання третьою стороною (сертифікації). Фрази таких заяв, їхні тлумачення, методи обґрунтування їхнього застосування та застереження щодо введення в оману споживача викладені в ДСТУ ISO 14021:2016 Екологічні марковання та декларації. Екологічні самодекларації (екологічне маркування типу II).
Згідно із стандартом ISO 14021 передбачається застосування таких фраз:
• придатний для компостування;
• здатний до розкладання;
• розбірна конструкція;
• продукція із збільшеним терміном придатності;
• рекуперована (відновлена) енергія;
• придатний для повторного переробляння;
• вміст повторно перероблених матеріалів;
• повторно перероблений матеріал;
• рекуперований (відновлений) матеріал;
• зменшене енергоспоживання;
• зменшене використання ресурсів;
• зменшене водоспоживання;
• придатний для повторного використання;
• придатний для повторного наповнювання;
• маловідходний щодо продукції, її компонентів чи пакування
Названі фрази належать до категорії «екологічні самодекларації», або ІІ тип екологічного маркування, і повинні застосовуватися водночас з пояснювальним доповненням для запобігання оманливих тлумачень щодо їх значення.
Застосування вимагає від виробника мати відповідну підтвердну документацію щодо того чи того твердження. Як підтвердний документ може розглядатися проектувальна чи технічна документація, протоколи випробувань або досліджень та інші документи.
Разом з вищезазначеними фразами або замість них можуть застосовуватися спеціальні символи. Це не є обов’язковою вимогою, але в разі використання символ має відповідати графічним вимогам згідно з ISO 7000
Найбільш поширеним символом, що застосовують як екологічну самодекларацію, є «Листок Мебіуса». Його можна використовувати як відносно продукції, так і її комплектувальних чи паковання (спожиткової тари).
«Листок Мебіуса» варто застосовувати лише для тверджень (а) «вміст повторно переробленого матеріалу» (заштрихований) та (б) «придатний для повторного переробляння» (прозорий).
У разі застосування символу «Листок Мебіуса» у значенні «вміст повторно переробленого матеріалу» треба зазначати відсоток вмісту повторно переробленого матеріалу.
(а)
(б)
У розділі 7 стандарту ДСТУ ISO 14021 наведені більш докладні умови застосування цього символу та вимоги до оформлення підтвердної документації щодо значень його змісту.
І тип екологічного маркування згідно з ДСТУ ISO 14024:2002 Екологічні марковання та декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи та методи (ISO 14024:1999, IDT) визначає конкурентну перевагу об’єкта екологічної сертифікації щодо його впливу на стан довкілля і здоров’я людини на усіх стадіях життєвого циклу.
Цей тип маркування передбачає встановлення на кожну категорію продукції чи послуг екологічних критеріїв для оцінювання її переваг і є більш надійним, тому що право на його застосування надається третьою стороною (органом з екологічного маркування) за результатами оцінювання.
Екологічне маркування І типу є орієнтиром для кінцевого споживача, замовника, постачальника чи ритейлера, орієнтованого на більш безпечну продукцію з поліпшеними функціональними характеристиками.
Екологічні критерії – стандарт, що встановлює вимоги до показників поліпшених характеристик продукції, зокрема:
- обмеження або заборона на застосування складників за факторами ризику для довкілля та здоров’я людини;
- рівень забруднення натуральної сировини агрохімікатами, токсичними елементами, радіонуклідами (наприклад, для продуктів харчової промисловості, тканин, косметичних засобів);
- споживання енергетичних та водних ресурсів;
- екологічні впливи у виробництві (показники забруднення довкілля);
- обсяги утворених відходів виробництва та споживання;
- придатність пакування (тари) та продукції окремих промислових груп до повторного перероблення тощо.
Екологічні критерії не дублюють державні норми, вони доповнюють їх додатковими вимогами.
Екологічну сертифікацію та маркування І типу застосовують до різноманітних категорій груп продукції: будівельних та оздоблювальних матеріалів, меблів, текстилю, мийних засобів, косметики, іграшок, продукції харчової промисловості та ін., а також послуг: тимчасового розміщення (готелі), туристичних, організацій офісного типу («зелений офіс»), закладів освіти («зелений клас») або об’єктів будівництва.
Конкретні кількісні вимоги до показників поліпшених характеристик сировини, готової продукції чи послуг різняться для кожної категорії.
Для продукції харчової промисловості встановлені (додатково до державних норм) обмеження щодо показників залишкового вмісту токсичних елементів, мікотоксинів, нітратів, радіонуклідів, пестицидів. Введена заборона на застосування ГМО, інгредієнтів ненатурального походження, небезпечних і потенційно небезпечних харчових добавок.
Для текстилю заборонено використовувати оловоорганічні з’єднання та ароматичні аміни, пігменти на основі свинцю. Обмежено залишковий вміст токсичних елементів та агрохімікатів у тканинах із сировини рослинного походження.
Для виробництва будівельних матеріалів заборонено застосування канцерогенних речовин, обмежено вміст летких сполук, важких металів та радіонуклідів тощо.
Виробник-користувач екологічного сертифіката отримує право на застосування екологічного маркування, яке визначає загальні переваги сертифікованої продукції.
Екологічне маркування І типу може складатися з окремих чи об’єднаних елементів у формі:
- тверджень, які вказують на перевагу чи характеристику продукції (відповідно до екологічного критерію);
- графічного зображення (знака екологічного маркування).