Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук провела зустріч з віцепрезидентом Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати (ICC Ukraine) Тарасом Демкурою та головою громадської ради при Міндовкіллі – Світланою Берзіною. Говорили про екологічне підприємництво та ініціативу «Життя в стилі ЕКО».
«Ми звикли думати, що екологічна відповідальність компанії – це контейнери для сортування сміття в офісі. Ініціатива хороша, але справжня екологічна відповідальність бізнесу – довгострокова стратегія, яка передбачає системний, комплексний підхід. Перший крок для підприємця на шляху до екологічної відповідальності – визнати, що твоя діяльність впливає на довкілля. А далі починати працювати над мінімізацією цього впливу. Існує безліч екологічних стратегій – кожен обирає свою. Але найголовніше – усвідомлення того, що бути екологічним це і є відповідальний спосіб управління компанією, незалежно від її масштабу та сфери діяльності. До того ж дотримання екологічних стандартів стає обов’язковим у міжнародній торгівлі. Так, українським підприємствам, які хочуть вийти на ринок ЄС, необхідно відповідати жорстким екологічним вимогам», – зазначила Світлана Гринчук.
Як зазначила Світлана Берзіна, важливим фактором успіху на цьому шляху є державна підтримка сталого підприємництва. “Зелені” принципи повинні підтримуватись чітко визначеними у законодавстві механізмами, в тому числі фінансовими; державними програмами. Ми маємо приклади дієвості таких інструментів і в Україні, і в ЄС, тож їх необхідно масштабувати.
«Від продукту до управління бізнесу ми підтримуємо екологічну сертифікацію. Екологічний компонент займає головне місце в системі цінностей нашого бізнесу. Сертифікація та екологічне маркування підтверджує відповідальність перед партнерами, суспільством та довкіллям», – зазначає Тарас Демкура.
Під час зустрічі обговорили такі важливі напрями:
– Формування культури впровадження добровільних міжнародних і європейських екостандартів;
– Підтримка розвитку ринку екологічно сертифікованої продукції;
– Використання фінансових інструментів для «зеленого» відновлення економіки (зелені облігації, стандарти енергоефективного будівництва, екологічні публічні закупівлі);
– Створення нових робочих місць у сфері зеленої економіки.