На сьогодні в Україні більшість полігонів не відповідає європейським стандартам. Ті сміттєзвалища, які звикли бачити українці, – це зовсім не сучасні інженерні споруди, які використовують в країнах Європейського Союзу для захоронення відходів.
Переповнені, без належного обладнання, технологій та системи контролю, українські полігони є скоріш загрозою для довкілля і людини, ніж інструментом вирішенням проблеми із відходами. Варто лише згадати трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі на Львівщині у 2016 році.
З початком реформи управління відходами, всі полігони в Україні мають бути або приведені у відповідність до європейських стандартів екологічної безпеки, або закриті. Нові вимоги до цих інженерних споруд Міндовкілля визначило у проєкті наказу «Про затвердження Правил технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації”. Після конструктивного діалогу з учасниками ринку документ доопрацювали та наразі він опублікований для повторного громадського обговорення.
Загалом же у документі імплементували положення європейської Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів.
Новими Правилами в Україні визначено:
- як повинен бути облаштований кожен полігон,
- які відходи він може приймати, а які ні. Наприклад, буде заборонено приймати відходи, які були роздільно зібрані для їх повторного використання та рециклінгу;
- як має працювати техніка на майданчиках полігону задля дотримання вимог безпеки;
- вимоги щодо моніторингу, заходів з мінімізації впливу на довкілля, проведення лабораторного контролю відходів тощо.
Варто нагадати, що стосується документ лише полігонів, що прийматимуть тверді сипучі відходи. Для решти, наприклад хвостосховищ, відвалів шламів та шлаків, застосовуватиметься інше регулювання, над яким наразі працює Міндовкілля.
Європейський досвід використання полігонів.
У європейській ієрархії управління відходами – захоронення стоїть на останньому місці. Воно застосовується лише у тих випадках, коли відходи не підлягають повторному використанню та переробці.
Відтак ЄС активними темпами зменшує кількість діючих полігонів. Наприклад, лише з 2017 по 2020 рік на 20-30% скоротилося захоронення відходів в Хорватії, Польщі, Словаччині, на Кіпрі, в Греції, Мальті та Румунії.
Швейцарія, Швеція та Німеччина взагалі майже відмовилися від полігонів твердих побутових відходів. Ці країни вирішують свої “сміттєві проблеми” за допомогою сортування, спалювання та переробки.
Наприклад, Швейцарія вважається одним з європейських лідерів з утилізації та переробки відходів. Ще у 2000 році у країні були заборонені полігони ТПВ. Відтак понад 50% відходів йде на переробку, решта – спалюється.
У Швеції на звалища потрапляє менше ніж 1% усіх побутових відходів. Тобто лише 4 кг того сміття, яке продукує одна людина. У 2002 році на звалища заборонили вивозити відходи, які підлягають спалюванню. Трохи згодом така заборона поширилася і на харчові відходи.
При цьому Швеція не лише переробляє понад 99% своїх відходів, але й імпортує сотні тисяч тонн з інших країн.
Україна також рухається європейським шляхом та прагне впроваджувати найкращі практики. Але наразі наша країна лише на початку шляху з трансформації власної системи управління відходами, тож на перших етапах нам не обійтися без полігонів. Однак вони мають бути сучасними та безпечними.