У 1992 році Конференція ООН щодо довкілля та розвитку (UNCED), яка проходила в м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія, звернулася із закликом до Генеральної Асамблеї ООН щодо створення Міждержавного переговорного комітету з метою підготовки до червня 1994 року Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, які потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (далі – КБО).
17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, КБО була ухвалена та відкрита для підписання.
26 грудня 1996 року, через 90 днів після того, як КБО ратифікували 50 країн, вона набрала чинності.
Вищим органом КБО є Конференція Сторін (далі – КСК). Вона ухвалює у межах свого мандату рішення, необхідні для сприяння її ефективному втіленню. За час існування КБО відбулося тринадцять сесій КСК:
КСК-1 – у жовтні 1997 року, в м. Рим, Італія;
КСК-2 – в грудні 1998 року, в м. Дакар, Сенегал;
КСК-3 – в листопаді 1999 року, в м. Ресифі, Бразилія;
КСК-4 – в грудні 2000 року, в м. Бонн, Німеччина;
КСК-5 – у жовтні 2001 року, в м. Женева, Швейцарія;
КСК-6 – у серпні – вересні 2003 року, в м. Гавана, Куба;
КСК-7 – у жовтні 2005 року, в м. Найробі, Кенія;
КСК-8 – у вересні 2007 року, в м. Мадрид, Іспанія;
КСК-1 (позачергова) – в листопаді 2007 року, в м. Нью-Йорк, США;
КСК-9 – у вересні – жовтні 2009 року, в м. Буенос-Айрес, Аргентина;
КСК-10 – у жовтні 2011 року, в м. Чангвон, Республіка Корея;
КСК-11 – у вересні 2013 року, в м. Віндхук, Республіка Намібія;
КСК-12 – у жовтні 2015 року, в м. Анкара, Туреччина;
КСК-13 – у вересні 2017 року, в м. Ордос, КНР;
КСК-14 – у вересні 2019 року в м. Нью-Делі, Індія
На першій сесії КСК був призначений Постійний секретаріат КБО, який розташований у місті Бонн (Німеччина).
Адреса сайту КБО: www.unccd.int.
Виконавчим секретарем Конвенції є пан Ібрагім Тіау.
17 червня відзначається людством як Всесвітній день боротьби з опустелюванням.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель і опустелювання (2010–2020 роки).
При КСК створені допоміжні органи, зокрема:
Комітет з питань науки та технологій – для надання КСК інформації та консультацій із науково-технічних питань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи (далі – КНТ). У 2007 році на КСК-8 було вирішено запровадити посади національних
кореспондентів із питань науки та технологій при КНТ. До 2019 року відбулися чотирнадцять звичайних сесій КНТ, чотири спеціальні сесії КНТ і три науково-технічні конференції: перша на тему: «Біофізичний і соціально – економічний моніторинг та оцінка опустелювання і деградації земель для підтримки прийняття рішень щодо управління землями та водами (22 – 24 вересня 2009 року, м. Буенос-Айрес, Аргентина); друга на тему: «Економічна оцінка опустелювання, збалансованого управління землями та стійкості арідних, семіарідних і сухих субгумідних територій» (9 – 12 квітня 2013 року, м. Бонн, Німеччина); третя на тему «Боротьба з деградацією земель, опустелюванням та наслідками посухи для зменшення бідності та забезпечення сталого розвитку: вклад науки, технологій, традиційних знань і практики» (9−12 березня 2015 року, м. Канкун, Мексика).
У 2013 році КСК-11 було вирішено створити під егідою КНТ спеціальну структуру під назвою «Науково-політичний інтерфейс» (далі – НПІ). Завданням НПІ є сприяння налагодженню двостороннього діалогу між науковцями та особами, що відповідають за формування і реалізацію політики, забезпечення поширення необхідних для прийняття політичних рішень інформації, знань та рекомендацій з питань деградації земель, опустелювання та посух (далі – ДЗОП). Під час КСК-13 у 2017 році було вирішено продовжити повноваження НПІ до КСК-16 (2023 рік).
НПІ складається з 20 повноважних членів (з яких 5 членів Бюро КНТ (включаючи голову), 5 науковців, номінованих по одному від кожної регіональної групи, 10 науковців, відібраних членами Бюро КНТ, беручи до уваги регіональний баланс та баланс різних дисциплін), а також 5-ти спостерігачів. Співголовами НПІ є голова КНТ та один з 15 науковців, який вибирається усіма членами НПІ.
Комітет з огляду впровадження Конвенції (далі – КОВК) створений 2001 році, під час КСК-5. Станом на 2019 рік відбулося сімнадцять сесій КОВК.
У 2017 році КСК-13 було ухвалено новий мандат КОВК, згідно з яким основними функціями КОВК є:
– проведення оцінки впровадження КБО та Стратегічних рамок шляхом огляду інформації, що подається Сторонами КБО;
– проведення огляду результативності роботи інституцій та допоміжних органів КБО на основі звітів про виконання дворічних вартісних програм роботи.
Глобальний механізм – для підвищення ефективності існуючих фінансових механізмів сприяння заходам, що ведуть до мобілізації та направлення істотних фінансових ресурсів, включаючи передачу технологій на безоплатній основі і/чи на пільгових умовах, ураженим країнам.
Депозитарієм КБО є Генсек ООН.
Сторонами КБО на сьогодні є 195 країн світу та Європейський союз.
Текст КБО має п’ять додатків про її здійснення на регіональному рівні, які є невід’ємними складовими КБО, а саме: І – для Африки; ІІ – для Азії; ІІІ – для Латинської Америки та країн Карибського басейну; IV – для північного Середземномор’я; V – для Центральної і Східної Європи.
Обрання представників до складу Бюро КСК і допоміжних органів КБО здійснюється від груп держав ООН, до яких належать:1. група африканських держав; 2. група азіатських держав; 3. група східноєвропейських держав; 4. група держав Латинської Америки та Карибського басейну; 5. група західноєвропейських та інших держав.
4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 61-IV «Про приєднання України до Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці». Після надання документу про приєднання до Депозитарію 27 серпня 2002 року Україна стала повноправною стороною КБО. До цього часу представники країни брали участь у відповідних офіційних подіях як спостерігачі.
Прийняття цього Закону визначило місце КБО в правовому полі України, оскільки згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року № 1906-IV) чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства й застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Україна входить до V додатку Конвенції (прийнятий у 2001 році на КСК-5), в якому об’єднані 15 країн Центральної та Східної Європи.
Україна також відноситься до групи східноєвропейських держав ООН, у якій об’єднані 23 країни.
У рамках КБО використовується поділ країн на «уражені» та «розвинуті». Цей поділ базується не на наявності чи відсутності на території країни деградованих земель, а на її фінансово- економічних можливостях і потребах.
Відповідно до статті 9 КБО, основним підходом до виконання ураженими країнами, включаючи Україну, своїх зобов’язань є розроблення, оприлюднення та здійснення національних програм дій (далі – НПД).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 1024 було схвалено Концепцію боротьби з деградацією земель та опустелюванням (далі – Концепція).
Відповідно до Концепції було розроблено та затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, який діє до 2025 року.
З метою підвищення ефективності державної політики з питань сталого використання та охорони земель Кабінет Міністрів України постановою від 18.01.2017 № 20 утворив Координаційну раду з питань боротьби з деградацією земель та опустелюванням.
Визначальний вплив на реалізацію КБО мало затвердження 70-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 25 вересня 2015 року документу «Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на період до
2030 року», яким визначено 17 цілей сталого розвитку (далі – ЦСР) та 169 завдань з їх досягнення.
У цьому документі глави держав та представники високого рівня від імені людей, яким вони служать, зобов’язалися досягти сталого розвитку у трьох його вимірах – економічному, соціальному та екологічному, збалансованим та інтегрованим шляхом.
Стале використання і охорона земель є одним з найважливіших компонентів у цьому відношенні, що прямо чи опосередковано стосується більшості ЦСР (1,2,5,6, 13 – 15 та ін.).
Під час КСК 13 у 2015 році було узгоджено, що роль КБО є вирішальною щодо досягнення ЦСР 15 «Захист, відновлення та стале використання наземних екосистем, стале управління лісами, боротьба з опустелюванням, припинення та відвернення у зворотному напрямку деградації земель, припинення втрат біорізноманіття», а особливо її завдання 15.3 «До 2030 року боротися з опустелюванням, відновлювати деградовані землі та грунти, включаючи землі уражені внаслідок опустелювання, посух і повеней, та прагнути досягти нейтрального рівня деградації земель в світі».
Було схвалено науково обґрунтоване визначення «нейтрального рівня деградації земель» (далі − НРДЗ): «НРДЗ − це стан, коли кількість та якість земельних ресурсів, необхідних для підтримання екосистемних функцій і послуг та підвищення продовольчої безпеки, залишається сталою або збільшується у визначених часових і просторових рамках та екосистемах».
Узгоджено, що Сторони КБО мають сформулювати добровільні завдання щодо досягнення НРДЗ відповідно до їх національних обставин і пріоритетів розвитку та звітувати про їх встановлення і досягнення у майбутньому.
На цей час вже 124 країни Світу долучилися до процесу встановлення добровільних національних завдань щодо досягнення нейтрального рівня деградації земель, який підтримується Секретаріатом КБО та низкою міжнародних партнерів у рамках спеціальної Програми.
Під час КСК-13 у 2017 році було затверджено нові Стратегічні рамки Конвенції на 2018 – 2030 роки (далі – Стратегічні рамки).
Стратегічними рамками, передбачено п’ять стратегічних цілей:
1) покращити стан уражених екосистем, сприяти сталому управлінню землями та зробити внесок у досягнення нейтрального рівня деградації земель;
2) покращити умови життя ураженого населення;
3) забезпечити пом’якшення та адаптацію, а також подолання наслідків посух з метою підвищення стійкості уразливих груп населення та екосистем;
4) генерувати глобальні вигоди для довкілля через ефективне впровадження Конвенції;
5) мобілізувати фінансові та нефінансові ресурси на підтримку впровадження Конвенції шляхом налагодження ефективного партнерства на глобальному та національному рівнях.
У 2016 році Кабінетом Міністрів України було затверджено Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням – НПД (розпорядження від 30.03.2016 № 271), який розрахований до 2025 року.
У 2017 році Кабінет Міністрів України утворив Координаційну раду з питань боротьби з деградацією земель та опустелюванням (постанова від 18.01.2017 № 20).
У цьому ж році Україна приєдналася до процесу встановлення добровільних національних завдань щодо досягнення нейтрального рівня деградації земель (далі – завдання щодо НРДЗ),
У 2018 році Координаційною радою було схвалено встановлення в Україні завдання щодо НРДЗ за напрямом: «Підтримання вмісту органічної речовини (гумусу) у грунтах» , а також допоміжних заходів за напрямами: «Відновлення стале використання торфовищ» та «Відновлення зрошення і поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель».
Відповідну інформацію надано Секретаріату Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, та відображено у різних матеріалах системи ООН.
