Німеччині вдалося створити одну з найкращих в Європі систему управління відходами. Тут рівень рециклінгу побутових відходів складає 67%, а відходів будівництва та знесення – 88%.
Нагадаємо, що реформа управління відходами в Німеччині розпочалася 52 роки тому у 1972 році. Тоді було прийнято рішення закрити всі 50 000 сміттєзвалищ. Натомість збудували 350 полігонів. Це спеціальні інженерні споруди, які дозволяють захоронювати відходи безпечно для довкілля. Вони обладнані зважувальними приладами, системами моніторингу впливу на довкілля, збору метану та фільтрату тощо. Але вже у 1980-х роках країна відчула гострий дефіцит ділянок для нових полігонів, тому ввела так зване правило 3R: «reduce, reuse, recycle».
З 1991 року Німеччина почала впровадження системи розширеної відповідальності виробника на законодавчому рівні. Адже саме різноманітне паковання становить найбільшу частку в морфології відходів. Нова система РВВ включала батарейки, електронне обладнання, оливи, зняті з експлуатації транспортні засоби. Причому німці швидко зрозуміли, що на добровільних засадах ці схеми не працюють і почала встановлювати обов’язкові показники. У 1996 році, щоб гарантувати досягнення цілей рециклінгу, Німеччина ввела законодавче регулювання РВВ. У 2005 році заборонили захоронювати на полігонах певні матеріали, які можна піддати рециклінгу.
Сучасна кругова економіка в Німеччині базується на таких основних принципах:
- захист довкілля та здоров’я населення;
- максимальне збереження ресурсів в економіці;
- застосування найкращих доступних технологій та методів управління;
- ієрархія відходів, сортування залишкових відходів перед їхнім захороненням;
- забруднювач платить;
- субсидіарності (кожен рівень управління має свої обов’язки та можливості залучення коштів у сектор відходів, права законотворчості);
- наукова підтримка від держави (фінансування досліджень, експорт технологій, але без субсидіювання).
Інструменти для досягнення цільових показників з управління відходами
У Німеччині немає додаткового збору на захоронення відходів на полігонах. З 1993 року діє заборона на захоронення відходів із загальним вмістом органічного вуглецю вище 3%. Є, однак, винятки для ґрунтових відходів, видобутих матеріалів, золи та асфальту.
Сучасні системи “плати за те, що викидаєш” (PAYT) охоплюють близько 30% населення. Плата залежить від кількості контейнерів, які були спорожнені за рік, або кількості залишкових побутових відходів, що видаляються.
Діє система повернення депозиту (DRS) для пластикових пляшок з-під напоїв. Обов’язковий депозит становить щонайменше 0,25 євро для одноразової упаковки для напоїв, за винятком картонних коробок для напоїв та деяких інших типів упаковки.
У Німеччині немає національного плану управління відходами, але є 16 планів на рівні федеральних земель. План управління відходами кожної федеральної землі містить цілі та завдання, а також політику управління побутовими відходами.
Високі показники рециклінгу та відновлення відходів в Німеччині допомагають зберігати природні ресурси та первинну енергію. Відходи, що не підлягають відновленню, намагаються видаляти якомога безпечніше. Перед захороненням органічні відходи проходять механіко-біологічне оброблення або термічне оброблення, щоб зробити їх інертними та значно зменшити викиди фільтрату та звалищних газів. Захоронення необроблених органічних відходів заборонено з середини 2005 року.
У 2020 році у Німеччині утворилося 52,6 млн тонн побутових відходів. Приблизно третина з них спалюється. Лише близько 3,7 млн тонн оброблені методом механіко-біологічного оброблення.
З 2016 по 2019 роки частка захоронення відходів у Німеччині знизилася на 0,3%. Однак, враховуючи, що залишки після механіко-біологічного оброблення захоронюються, але звітуються як спалені, фактичний рівень захоронення може бути вищим.
За останні 10 років Німеччині вдалося збільшити темпи рециклінгу, перенаправляючи близько двох третин побутових відходів на рециклінг та компостування. Рівень рециклінгу залишається стабільним протягом останніх п’яти років і становить вищезгадані 67%. Цей рівень рециклінгу в основному зумовлений рециклінгом ресурсоцінних компонентів, який становить 47,8 %, тоді як компостування/зброджування становить 19,3 %.
Потужності управління відходами
У 2017 році в Німеччині працювало 68 сміттєспалювальних заводів потужністю близько 20 млн тонн для оброблення залишкових відходів. Ще близько 5 мільйонів тонн сміттєспалювальних потужностей доступно на 32 електростанціях, що працюють на паливі з відходів (RDF). У 2017 році загалом 45 установок МБО потужністю близько 5 млн тонн обробили близько 4,5 млн тонн відходів. Лише близько 0,5 млн тонн цих відходів згодом були захоронені на полігонах.
Відходи з приватних домогосподарств, як правило, збирають муніципальні компанії, але понад 3,6 мільйона підприємств у Німеччині самі несуть відповідальність за видалення або відновлення своїх відходів.
У Німеччині працює 1 200 заводів з оброблення біовідходів:
- потужність заводів з компостування відходів зелених насаджень оцінюється в 4,62 млн т;
- потужність заводів з органічного компостування 4,83 млн т;
- потужність ферментаційних установок приблизно 1,98 млн т.
Це загалом 11,43 млн тонн, що становить близько 80% від утворюваних побутових біовідходів.
Матеріал підготовлений експертами проєкту APENA2 за фінансової підтримки Євросоюзу.