Віхарєв Юрій Едуардович (Суровий) – працівник ДСП «Чорнобильська АЕС», Захисник України.
Народився 7 травня 1987 року в м. Київ.
Закінчив ЗОШ №3 м. Славутича, займався панкратіоном.
Після строкової військової служби навчався в Севастопольському університеті ядерної енергії та промисловості.
Працював інженером електроцеху ДСП «Чорнобильська АЕС».
З першого дня повномасштабного вторгнення в Україну перебував у лавах ЗСУ. Відтоді розпочалася нова сторінка його життя як воїна-захисника рідної землі. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, гасло якої «Собі – честь, Україні – слава!». Брав участь у контрнаступі зі звільнення Харківської області.
Загинув Юрій Віхарєв 23 вересня 2022 року під селом Петропавлівка, Куп’янського району на Харківщині. Пішов виручати побратимів, які потрапили в засідку, й дістав поранення несумісне з життям.
Похований у м. Славутич.
Посмертно отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Павло Буряцький народився 4 липня 1999 року у місті Славутич Київської області. Навчався у загальноосвітній школі №3. Отримав диплом Чернігівського промислово-економічного коледжу Київського національного університету технологій та дизайну.
Працював слюсарем на ДСП «Чорнобильська АЕС». У 2020 році був мобілізований до лав ЗСУ. У 2021 році продовжив службу за контрактом.
Павло учасник багатонаціональних військових навчань Sea Breeze. Почесний учасник військового Параду на честь 30-ліття Незалежності України у 2021 році. З 2021 року – учасник бойових дій.
На момент повномасштабного вторгнення знаходився в зоні АТО. Матросом проходив службу у 1-му окремому Феодосійському батальйоні морської піхоти. У складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського разом з побратимами став на захист Маріуполя. Загинув 12 квітня 2022 року.
Посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Красилов Андрій Васильович (Красавчик) – учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, працівник Чорнобильської АЕС, Захисник України.
Народився 29 серпня 1965 року.
З перших днів повномасштабної війни вступив до добровольчого формування територіальної громади м. Славутича. У травні був мобілізований до лав ЗСУ й боронив країну в найгарячіших точках.
Загинув 20 серпня 2022 року в місті Соледар, Донецької області під час виконання бойового завдання.
Похований у місті Славутич.
Посмертно отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Герої не вмирають. Вони завжди залишаються у наших серцях та пам’яті.
🇺🇦 Слава Україні!
Вічна слава Героям!
Єроєв Антон Аркадійович (Математик) – працівник Чорнобильської АЕС, Захисник України.
Народився 5 вересня 1989 року в м. Славутич, Київської області.
Після закінчення загальноосвітньої школи № 1 навчався в Чернігівському державному механікотехнологічному технікумі.
З 2013 року працював на Чорнобильській АЕС.
17 квітня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив снайпером снайперського відділення в/ч А4066.
Добрий, щирий, завжди з усмішкою – таким він запам’ятався товаришам і знайомим. Любив живу природу, тварин, турбувався про них. Цінував дружбу. Відповідально ставився до кожної справи, за яку брався. Був найкращим у світі татом для своєї чотирирічної доньки, яку обожнював.
Загинув 14 липня 2023 року в смт Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області під час виконання бойового завдання.
Похований в місті Славутич.
Посмертно отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Лєднєв Володимир Володимирович (Лєший) – працівник ДСП “Чорнобильська атомна електростанція”, Захисник України.
Народився 4 серпня 1978 року в м. Мелітополь Запорізької області.
Навчався в школі №3 м. Славутича.
Закінчив Чернігівський інститут економіки і управління.
Любив ліс, походи в гори, об’їздив на велосипеді весь Крим. Мріяв побувати разом із сином у горах Болгарії. Був світлою, доброю людиною.
Працював інженером служби фізичного захисту ДСП «ЧАЕС» з 1999 року.
24 лютого 2022 року пішов до військкомату та був мобілізований до лав ЗСУ. У травні 2022 року поїхав на Схід захищати країну від окупантів у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка.
Мав дружину та сина.
Загинув 18 червня 2022 року в с. Рубіжне Чугуївського району Харківської області від кулі снайпера.
Похований у м. Славутич.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Мордовцев Олександр Олександрович (Бронік) – працівник ДСП «Чорнобильська АЕС», Захисник України.
Народився 7 лютого 1992 року в місті Славутич.
Закінчив Славутицьку загальноосвітню школу №2. Навчався в Чернігівському професійному будівельному ліцеї.
Працював електрогазозварювальником ДСП «Чорнобильська АЕС».
Захоплювався боротьбою дзюдо. Був товариською людиною, з добрим почуттям гумору, мав багато друзів, яких завжди виручав у скрутних ситуаціях.
Мав чотирьох дітей.
У травні 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Загинув 11 травня 2023 року в с.Богданівка, Бахмутського району, Донецької області. Під час штурму висоти дістав осколкове поранення, несумісне з життям.
Похований в м. Славутич.
Посмертно отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Передерій Богдан Миколайович – працівник ЧАЕС, Захисник України.
Народився 09 лютого 1976 року в селі Льгів Чернігівського району Чернігівської області.
Навчався у Льгівській, а пізніше – у Михайло-Коцюбинській середній школі. Одразу після школи проходив строкову військову службу в місті Білгород-Дністровський на Одещині.
Навчався в Остерському будівельному технікумі.
У липні 1996 року розпочав трудову діяльність на ЧАЕС дезактиваторником адміністративно-господарського цеху. У 2019-му був переведений до цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом, де й працював оператором транспортнотехнологічного устаткування реакторного відділення.
Безмежно любив Батьківщину, цікавився та вивчав історію України, виховував патріотизм у своїх дітей. Захист України вважав своїм обов’язком, пріоритетним завданням. З перших днів війни добровольцем став на захист України. Пройшовши військовий вишкіл у Гончарівському, брав участь у бою за Чернігів в селі Новоселівка. Пізніше солдат Збройних Сил України (кулеметник, розвідувальник) служив на Донецькому напрямку.
Звістка про загибель Богдана у боях під Красногорівкою прийшла ще у травні 2023 року, однак підтверджено факт загибелі лише 22 січня 2024 року.
Богдан загинув під час виконання бойового завдання 22 травня 2023 року в місті Красногорівка Покровського району Донецької області.
Похований в селі Льгів Чернігівського району Чернігівської області.
Посмертно отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Сай Олександр Петрович – працівник Чорнобильської АЕС, Захисник України.
Народився 1 квітня 1968 року в селі Степанівка Борзнянського району Чернігівської області.
Після закінчення 8-річної школи, навчався у Прилуцькому педагогічному училищі. Далі повернувся працювати вчителем трудового навчання та креслення у рідне село.
З 1995 року з сім’єю проживав у Славутичі. Працював водієм Автотранспортного господарства Чорнобильської АЕС та ПРП “АТАСС”. Перед війною працював далекобійником.
З перших днів війни добровольцем вступив до Макарівської ТРО.
Сержант Збройних сил України Олександр Сай воював на Запорізькому напрямку, під Покровськом, в Курській області, на кордоні Сумської області. Був командиром відділення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.
3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Біловоди на Сумщині отримав важке поранення. Помер у Сумській лікарні.
Похований у місті Славутич Київської області.
Шабанов Сергій Анатолійович – працівник ДСП «Чорнобильська АЕС», Захисник України.
Народився 7 липня 1981 року в м. Челябінськ. Наприкінці 80-х років разом з батьками переїхав до міста Славутич.
Закінчив Славутицьку загальноосвітню школу № 1. Навчався в Чернігівському вищому професійному училищі №15 та Чернігівському кооперативному технікумі.
Працював на підприємстві «Атомремонтсервіс», а з 2010 року – на ДСП «Чорнобильська АЕС».
У травні 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Загинув 9 травня 2023 року в с. Стариця, Чугуївського району, Харківської області. Помер на позиції внаслідок серцевої недостатності.
Похований у м. Славутич.
Посмертно отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Ярош Олександр Вікторович – працівник Чорнобильської АЕС, Захисник України.
Народився 27 липня 1995 року в місті Славутич Київської області.
Навчався у третій, а потім другій школі. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України.
З активною життєвою позицією, до будь-якої справи ставився відповідально, цінував дружбу. Захоплювався спортом, був відданий важкій атлетиці. Кандидат у майстри спорту, брав участь у змаганнях різних рівнів, за що отримав чималу кількість нагород.
Працював на Чорнобильській АЕС.
13 червня 2023 року мобілізований.
Воював на сході країни.
Молодший сержант Збройних Сил України, командир відділення, загинув 29 грудня 2023 року в селі Пречистівка Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Посмертно отримав звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Гуцало Іван Анатолійович – працівник Кременецького ботанічного саду, Захисник України.
Народився 21 травня 1982 року у смт. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області.
Закінчив Тернопільський державний педагогічний університет імені В. Гнатюка (2004).
У 2006-2007 роках навчався у Кам’янець-Подільському державному університеті, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка i методика середньої освіти. Біологія».
Після закінчення університету з 2004 до 2008 року працював за направленням вчителем біології i хімії у Довжківській ЗОШ I-III ступенів (с. Довжки Славутського району Хмельницької області).
У 2008 році прийнятий у Кременецький ботанічний сад на посаду молодшого наукового співробітника відділу лікарських рослин та нових культур.
3 1 жовтня 2011 року переведений на посаду наукового співробітника відділу лікарських рослин та нових культур.
3 1 березня 2014 року до 10 лютого 2019 року — завідувач лабораторії ландшафтного дизайну та озеленення.
У 2014- 2015 роках проходив військову службу у Збройних Силах України.
У лютому 2022 року знову долучився до лав ЗСУ.
Загинув 13 жовтня 2024 року під час артилерійського обстрілу у селищі Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.
Був командиром взводу військової частини, мав звання лейтенант.
Ковцун Іван Романович – працівник НПП «Дністровський каньйон», Захисник України.
Народився 26 березня 1993 року в м. Заліщики. Зростав в родині, що не мала змоги особливо турбуватися про хлопчика, – немічні дідусь із бабусею, хворий батько та мати, яка виїхала за кордон.
В 7 років пішов до 1-го класу ЗОШ І-ІІІ ст. №2 м. Заліщики.
Не по дитячому серйозний, мовчазний, неговіркий, тихий, зі смутком в очах, піклувався про рідних, як міг, і швидко дорослішав.
Коли Івану виповнилося 13 років – помер його рідний тато. Хресні батьки Василь та Надія Кравчуки забирали хлопчика до свого дому та огорнули любов’ю і затишком.
Після закінчення 9-го класу вступив до Заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого, де в 2013 році здобув спеціальність техніка-еколога. Згодом продовжив навчання за фахом в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Там і закінчив військову кафедру та здобув військове звання «молодший лейтенант».
В серпні 2016 року з дипломом молодого спеціаліста влаштувався на роботу в НПП «Дністровський каньйон».
Далі прийняв усвідомлене рішення – пройти курси перепідготовки та підвищення кваліфікації при Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського та у 2017 році пішов на військову службу в ЗСУ. А потім підписав контракт на 3 роки на подальшу військову службу.
У 2019 році отримав призначення в 10-ту гірсько-штурмову бригаду.
Лютий 2022 року став для Івана Ковцуна точкою неповернення.
17 жовтня 2022 року в с. Новостепанівка Донецької області куля обірвала його життя.
За сумлінну службу нагороджений медалями «Ветеран війни», «Спаси і сохрани», відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ-го ступеня, подякою Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля за зразкове виконання службових обов’язків, особливі досягнення, проявлений героїзм та активну громадянську позицію.
Мидлик Ярослав Ростиславович – працівник НПП «Кременецькі гори», Захисник України.
Дитячі роки провів в селі Града Кременецького району.
Після закінчення навчання в Великобережецькій ЗОШ, вступив до Кременецького лісотехнічного технікуму, котрий закінчив в 1991 році. Далі була служба в армії.
Продовжив навчання в Тернопільській академії народного господарства та в 1999 році отримав диплом економіста.
Працював в Кременецькому відділенні АКБ «Укргазбанк» економістом, в Кременецькому ПТУ-6 головним бухгалтером, в Управлінні пенсійного фонду України в Кременецькому районі головним спеціалістом.
Далі знайшов себе в природно-заповідній справі. Працював майстром з охорони природи в НПП «Кременецькі гори».
З початком російського вторгнення в Україну в числі перших добровольців поповнив ряди ЗСУ. Виконуючи бойові завдання зустрів своє 50-річчя.
21.09.2022 біля населеного пункту Сухий Ставок на Херсонщині командир кулеметного взводу в/ч А0998 Мидлик Ярослав загинув, виконуючи бойове завдання.
Відповідальний, щирий і мужній. Він ніколи не ховався від труднощів.