Вода – це життя, але ворог використовує її як зброю, і мільйони українців позбавлені доступу до цього життєво важливого ресурсу. Ворог свідомо знищує гідротехнічні споруди, залишаючи людей без питної води, а річки та озера – отруює.
Наразі близько 8,5 мільйона українців стикаються з обмеженим доступом до якісної води. Ця криза не лише загрожує здоров’ю населення, але й має серйозні екологічні наслідки. Днями у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася експертна дискусія «Вода у вогні війни». Захід організовано спільно з благодійною організацією «Карітас України» в рамках кампанії WASH in WAR, яка має на меті привернути увагу до руйнівного впливу війни на водні ресурси України. Під час дискусії обговорювалися екологічні наслідки війни, зокрема, руйнування водної інфраструктури та шляхи її відновлення. Учасники заходу, серед яких були представники Уряду та Парламенту, міжнародних організацій, дипломати, науковці, студенти, обговорювали можливі рішення для подолання водної кризи та відновлення водної інфраструктури.
Війна завдає нищівних ударів по критичній водогосподарській інфраструктурі. Зруйновано насосні станції, пошкоджено трубопроводи, знищено гідротехнічні споруди. Цілеспрямовані або спричинені безжальними обстрілами пошкодження призводять до того, що цілі міста та регіони залишаються без доступу до якісної питної води. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації було пошкоджено або зруйновано 744 об’єкти водної інфраструктури
Одним із найтрагічніших інцидентів війни стало знищення Каховської гідроелектростанції (ГЕС) у червні 2023 року. Внаслідок цього близько 700 тисяч людей залишилися без доступу до питної води як на окупованих територіях, так і на підконтрольних Україні.
“Довгий час водним ресурсам не надавали належного значення, їх наявність сприймалася як само собою зрозуміле. На жаль, все змінилося. І тепер мільйони людей позбавлені доступу до цього життєво важливого ресурсу. Зокрема, руйнування Каховської ГЕС призвело до втрати понад 14 мільярдів літрів питної води. Цього обсягу вистачило б для споживання всім населенням планети протягом двох діб”, – сказав заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Сергій Власенко.
Відразу після знищення Каховської ГЕС науковці змоделювали кілька сценаріїв розвитку подій. На щастя, найгіршого вдалося уникнути, хоча ризики були серйозними. Адже у зоні затоплення знаходилися скотомогильники, де могли зберігатися збудники небезпечних інфекцій, а також кладовища, що могло спричинити спалахи хвороб.
Втім, наслідки катастрофи все одно є надзвичайно масштабними. Наприклад, на березі Каховського водосховища розташовувалися численні промислові підприємства, а значна частина токсичних речовин від їхньої діяльності осідала на дні. Через руйнування ГЕС разом із мулом у воду та ґрунти потрапили десятки тисяч тонн важких металів та інших токсичних сполук. Це “бомба уповільненої дії” з довготривалими наслідками для здоров’я людей та екосистеми.
За даними нардепа, голови підкомітету з питань лісових ресурсів, біорізноманіття, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду Юлії Овчинникової, збитки, завдані довкіллю України внаслідок війни, оцінюються у 3,814 трильйона гривень, з яких понад 104 мільярди гривень – це шкода, завдана безпосередньо водним ресурсам. Ці цифри базуються на офіційних даних, зафіксованих через платформу “ЕкоЗагроза”. Загалом зафіксовано 7 940 порушень природоохоронного законодавства, з яких 216 стосуються водних ресурсів. Такі дії можуть підпадати під статтю 441 Кримінального кодексу України, яка визначає екоцид як злочин.
Україна, як держава, що ратифікувала Римський статут, має намір звернутися до Міжнародного кримінального суду для притягнення винних до відповідальності за екологічні злочини, скоєні під час війни. Адже екологічні наслідки війни в Україні мають транскордонний характер, впливаючи на інші країни через забруднення Чорного моря та створюючи загрози екологічній безпеці в усьому світі.
Війна в Україні нагадала світу про значення водних ресурсів як стратегічного елемента національної безпеки. Доступ до чистої води є базовим правом кожної людини, і його відновлення має стати пріоритетним завданням для держави та міжнародної спільноти.