Кулиняк Михайло Данилович – працівник ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Захисник України.
Михайло багато років віддав праці в Чорнобильській зоні.
Розпочав трудову діяльність на підприємстві з 21 жовтня 2013 року дезактиваторником 2 р. цеху дезактивації транспорту та засобів індивідуального захисту.
З квітня 2014 року переведений на посаду майстра дільниці дезактивації засобів індивідуального захисту та експлуатації санпропускників цеху дезактивації транспорту та засобів індивідуального захисту.
З 01 травня 2021 року працював дозиметристом 4 р. відділу польових та лабораторних досліджень науково-інформаційного центру управління радіоактивними відходами.
Після початку повномасштабного вторгнення добровільно, маючи чотирьох дітей, став на захист країни.
13 вересня 2023 року, перебуваючи на позиціях у Бахмутському районі, Михайло і його побратими потрапили під артобстріл. У бліндаж, де перебував Михайло, був прямий приліт. Ціною великих зусиль побратимам вдалося його евакуювати. Лікарі в різних містах боролися за його життя – Слов’янськ, Дніпро, Київ, Львів.
Після поранення був у важкому стані. Лікарі тримали Михайла у медикаментозному сні, бо він мав важкі ушкодження: черепно-мозкову травму голови, пневмоторекс з обох сторін, опіки грудної клітини 20% та ампутацію верхньої лівої кінцівки.
Родина, друзі, колеги вірили, що він одужає. Але 22 жовтня 2023 року його серце перестало битися.
Як згадують колеги, Михайло був чутливою й доброю людиною, завжди готовий допомогти, завжди з посмішкою, він знаходив потрібні слова для підтримки, створював навколо себе атмосферу позитиву й спокою.
В Чорнобилі у вже легендарному Будинку культури існував гурт “Лампочки”, що об’єднував працівників підприємств зони відчуження. Сюди після роботи самодіяльні артисти йшли на репетицію майбутніх виступів. Михайло Данилович був учасником усіх концертів, що проходили в Чорнобилі, грав на сопілці як справжній маестро, володів іншими музичними інструментами, співпрацював з українськими артистами.
Він до нестями любив свого батька, поета, дослідника і еколога Данила Кулиняка, безмежно кохав свою дружину Яніну Кулиняк і обожнював своїх дітей, якими неймовірно пишався.
У рідному Димері опікувався тваринами, адже свого часу закінчив Немішаєвський агротехнічний коледж за спеціальністю «ветеринар» та Національний університет біоресурсів і природокористування за спеціальністю «Зооінженерія».
Герої не вмирають. Вони завжди залишаються у наших серцях та пам’яті.
Слава Україні!
Вічна слава Героям!